четвер, 9 березня 2017 р.

Строката наволочка гачком

Акція "Скажи запасам пряжі ні" продовжується. Як на мене, дуже успішно.

Залишки від 6 чи 7 різних кольорів секційної, багато років улюбленої і регулярно використовуваної, пряжі, прості стовпчики без накида, прямокутна форма, а в результаті маю фантастичну наволочку на стару страшну подушку.

Пірнайте під кат, там багато гарного. 😁







понеділок, 27 лютого 2017 р.

Вовняний кошик "Домашній затишок"

Ухвалене для самої себе рішення, вив'язати максимальну кількість накопиченої вдома пряжі (початок вив'язування можна побачити ТУТ), спонукає на виготовлення невеликих домашніх дрібничок. Затишних домашніх дрібничок. Інколи навіть дуже затишних і дуже теплих. Наприклад таких, як цей кошик з чистої вовни українського виробництва.






середа, 22 лютого 2017 р.

Ковдра Райдужна

Трохи оживлю свій закинутий блог яскравими кольорами та добрячою порцією оптимізму.
Покажу результат і навіть процеси однієї дуже позитивної роботи.

Це дитяча ковдра з купи різнокольорових залишків пряжі (а інколи й не залишків, а просто накопичень з категорії "щоб було"), що я назбирала за роки роботи. В основному, це пряжа, котра куплялась на комплекти Різнобарв'я та на спідниці Гей, Ромале!







середа, 11 січня 2017 р.

Плету гачком з напіввовняної пряжі Вівчарі

Коли я минулого року тестувала українську пряжу Вівчарі, зокрема напіввовняну пряжу... Ой, вже не минулого, а позаминулого року! Час не рікою пливе, а просто таки шаленим водоспадом летить. Менше з тим, коли тестувала, то вже тоді одним з мінусів особисто для мене була товщина пряжі. Ну не люблю я спиці №№2,5-3! А в дві нитки виходило дуже затовсто. От я й думала, що варто спробувати гачком щось сплести.
Цієї осені гарний привід для поєднання гачка з Вівчарами знайшовся. ⬇⬇⬇


вівторок, 10 січня 2017 р.

Колекція Ромби. Частина третя, гачкована.

Чернетка цього допису давно вже в мене була готова.
Чекала вона лише закінчення однієї довготривалої роботи.
Але вчора було вирішено ту роботу  не продовжувати (ну бо скільки можна?! 😉), тому нарешті можу видихнути спокійно і сказати: "Колекція Ромби, осінь-зима 2016/2017 завершена!"

Перша частина ТУТ.
Друга частина ТУТ.
А тепер про третю частину.
⬇⬇⬇

пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

Колекція Ромби. Частина друга.

Місяць ще не пройшов від звіту про першу частину колекції, а я маю для показу закінчену другу частину, і це вже можна вважати великим досягненням.

Не знаю, чи вдасться завершити третю частину (ну хоча б не до кінця року, так до кінця зими), бо період зараз такий, що мушу спочатку робити те, що треба, а вже потім (якщо залишився час), те що хочеться. А колекція Ромби вона саме з категорії "хочеться".



неділя, 23 жовтня 2016 р.

Колекція Ромби. Частина перша.

Проміжні підсумки.

Ніхто не ідеальний, крім мене, звісно. ))) Але навіть я не завжди можу виконати заплановане. Дуже хотілось, щоб всі роботи були вже готові, сфотографовані й опубліковані. Але... Та як на мене, краще зробити хоч щось, ніж не зробити нічого бо тобі здається, що це не буде ідеальним.

Отже, перша частина колекції Ромби від Життя Схоже На Плетиво готова й продемонстрована.
На головному фото ви бачите сторінки з книжок, котрі надихнули мене на ромбики (не сторінки надихнули, книжки). І не втомлююсь повторювати: я не вишиваю, я в'яжу. Тому й пробую  втілити в плетене життя деякі українські вишивальні ідеї, елементи, символіку.

вівторок, 27 вересня 2016 р.

Колекція Ромби. Передмова.

Як відомо, одним з найпоширеніших, а може й не одним з, а саме найпоширенішим елементом української вишивки, є ромб. Але ж хіба лише вишивкою єдиною? Нехай різноманітні ромби будуть і на в'язаних виробах, вирішила я. Вирішила і зробила. Хочеться зробити ще більше, тому я поки не зупиняюсь, а продовжую продукувати ромби. Ідей море, руки лише дві і час не гумовий... Але почну показувати хоча б те, що є наразі.

ТУТ я вже трішки відкривала таємниці. Сьогодні показую-розказую трішки більше. А за пару днів почну відкривати всі карти. ;-) Чекайте.

Робитиму це в Майстерні здебільшого, а не тут в блозі.

пʼятниця, 19 серпня 2016 р.

Жакет Оlivia від Kim Hargreaves


Зв'язати жакет, вдягнути, покрутитись перед дзеркалом, переміряти з усім, чим планувала носити, вирішити, що щось тут не так і віддати мамі.
Через два роки знову поміряти, подумати "тю, і шо ж було не так?", забрати собі назад.
А ви так вмієте?  )))))

На даний момент це остання річ, зв'язана мною повністю по опису (ну, ок, трохи горловину переробила, ну зовсім трохи). Дуже хочу ще так само: в'язати, просто в'язати і майже не думати (для себе, звісно, не для когось). Але поки що так не виходить. Ось і вівчарівська кофтинка планувалась з якогось готового дизайну, але довелось ламати свою власну голівоньку. ;-)





понеділок, 15 серпня 2016 р.

Ікона. Сімейна реліквія.

Коли 6 років тому я писала в старому ЖЖ про велику сімейну цінність (можна зайти глянути на фото ікони ближче) і висловлювала бажання, щоб ця цінність перебралась до мене в Київ, я навіть не здогадувалась, що це може відбутись досить швидко. Але це сталось. Завдяки не дуже приємній події, але вже як є. Успадкували ми ікону і забрали до себе.

Отже, тепер ікона живе в моїй київській квартирі в парі з рушником від баби Федори.
Не на покуті, а де місце знайшлось, але й так непогано. Принаймні, на стіні висить, а не десь захована від очей подалі.



пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

Recycling старих джинсів

Модний нині рециклінг (чи ресайклінг, а ще точніше recycling) не оминув і мене. Хоча, чому нині? Коли мені було років 12-13 і я вже геть виросла зі своїх перших у житті джинсів Levi's, вони теж були перероблені на спідницю. Але тоді це ще не називалось словом ресайклінг. Переробила собі та й переробила. ;-) Проте, й без цього слова, в тій спідниці я почувалась першою дівкою на селі. )))))
Отже, маємо старі джинси (не мої, більшого розміру), трохи бамбукових ниток, пару спиць, швейну машинку (хоча, можна й без неї при бажанні обійтись), якусь примарну ідею в голові, схему для ажурної кайми і трохи клепки в голові, щоб ту схему довести до пуття та все це зібрати до купи.

четвер, 28 липня 2016 р.

Що буде...

"Що було, що буде, чим серце заспокоїться". Чули таке колись? Так от, саме про це свіжий пост в трохи підзакинутому блозі. :-)
Когнітивна схема під назвою "незакінчену роботу дурням не показують", вбита в мою голову ще в дитинстві татом, і зараз не дає мені вільно розповідати, чим займаюсь, що планую, показувати фотографії поточних процесів без внутрішнього напруження. Завжди здається, як комусь розкажеш-покажеш, то потім все піде не так, як планувалось. Але я борюсь з цією схемою. Коли успішно, коли не дуже, але борюсь. Отже, в рамках боротьби...

четвер, 16 червня 2016 р.

Літній светр з товстої бавовни

Яке літо, такий і одяг літній. Хоча в'язала навесні, коли було тепліше, ніж зараз. Але я вже тоді знала, знала! :-)
Інколи здається, що вигадати якусь просту річ складніше за насичену різними узорами та хитрим кроєм.
Але цього разу було все просто миттєво. Светр народився в голові майже за одну секунду. Найбільше мені самій в ньому подобається горловина.

четвер, 9 червня 2016 р.

Літній топ гачком "Люкс"

Люкс бо з люрексом та блищить. Сама собі таку пряжу ніколи б не купила, оскільки блискітки, люрекс, пайетки - це все не про мене. Але пряжа потрапила до мене об'їзним шляхом, тож мусила щось для неї вигадувати.
В'язала, малювала схему, перев'язувала-перемальовувала минулого року, носила-випробувала, знову перев'язувала вже цього року, вдосконалюючи та покращуючи. І нарешті досягла бажаного результату. Так шо тепер люрекс це все ж інколи й про мене. Та й не так вже сильно він і блищить! ;-)

вівторок, 7 червня 2016 р.

Кардиган Персик собі / Cardigan Рeach for myself

Оскільки минулорічний кардиган улєтєл (с) і навіть не пообіцяв повернутись. А він мені так подобався. І так пасував до мого гардеробу. А колір який! І як з моїми яскравими кедами дружить! Тож не втрималась, і за рік сплела собі інший кардиган. Але дещо відкоригувала оригінал. Додала комір, пасок (скоріше, для краси, ніж функціональності), збільшила кількість ґудзиків і зробила петлі навісні, а не прорізні.
So, I am happy now! І, як бачите, цього не приховаєш. :-)








середа, 13 квітня 2016 р.

Комплект - светр, снуд, шапка - Ultra Soft

І несподівано лише через тиждень після попереднього поста, а не так, як я вже давно звикла, через декілька місяців, новий пост в блозі!
Новий пост, новий светр, а до светра шапка та снуд. Новий для блога. Бо в'язала ще взимку і інстаграмщики (як ви там, до речі, поживаєте? бо щось мій планшет ніяк нового акумулятора не дочекається з далекого закордоння) його одним оком бачили.
Як і з попереднім жакетом, тут все моє: від ескізу до втілення.

середа, 6 квітня 2016 р.

Жакет "Назву не придумала" з української пряжі

Така от назва. Тєряю билую льогкость. :-) Рідко в блозі з'являюсь, навички втрачаються, писати-вигадувати щось все важче й важче стає.

Ну як жакет? Скоріше, кофта. Для жакета пряжа м'яка занадто. В'язала кофту в рамках продовження тестування української пряжі Вівчарі.
Знову напівовняна нитка (50% вовна, 50% акрил, 100 грам = 300 метрів) , як і бордова, але цього разу нитка твідова. Вона значно м'якша за одноколірну навіть до прання. А після й поготів. Геть не колюча (принаймні, для мене). Твідові включення після прання (точніше, двох праннів, бо я перу деталі до зшивання, а потім ще й готовий виріб) нікуди не зникли, не повідпадали. Як носитиметься, покаже час. Не на вихід річ вийшла, але такої мети в мене й не було. Така собі затишна прогулянкова кофта за хлібом сходити чи ліс повітрям свіжим подихати. ;-).

четвер, 17 грудня 2015 р.

Тестування української пряжі Вівчарі

Цієї осені-зими вирішила протестувати нову пряжу Вівчарі українського виробництва. По-перше, це своє, рідне. По-друге, ну не тільки ж різним Турціям та Італіям піднімати економіку. Треба й українського виробника підтримувати.
Тепер знаю, кому й на які речі цю пряжу можна рекомендувати, як її краще використовувати.
Хочу підкреслити, що це виключно мої особисті враження. Ваші можуть відрізнятись.
Частина вражень вже викладена в інстаграмі, а тут я зведу все до  купи, доповню та підсумую.
Поїхали!
*Жодних лінків в цьому дописі на пряжу та місця, де її можна купити, не даватиму. Мені поки що за рекламу ніхто грошей не платить. ;-) А хотілось би. )))))) Шукайте самі. Гугл всемогутній вам допоможе.

середа, 11 листопада 2015 р.

Светр чоловічий, взагалі-то

Вітаю.
Не те, щоб я повернулась в блог. Просто пробігала повз нього, дай, думаю, щось напишу. А потім знову надовго зникну.
Є велика закінчена робота для показати-розказати, є трішки фото до неї і головне, є дрібка натхнення оформити все те в пост.

вівторок, 12 травня 2015 р.

Топ з українським орнаментом "Пчілка"


Саме так - Пчілка. Не бджола якась, а Пчілка. :-) Топ названий на честь Олени Пчілки — української письменниці, публіцистки, громадської і культурної діячки, перекладачки, етнографа, члена-кореспондента Всеукраїнської академії наук, матері Лесі Українки та сестри Михайла Драгоманова. Узор для жакарда взятий з її збірки, етнографічної роботи з української орнаментики «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» (Київ,1876).

Цій праці присвячений Всеукраїнський проект "Вишивка етнографічна" , започаткований та реалізований талановитими й небайдужими майстрами і майстринями, що зустрілись на сайті Спілкування за вишивкою. Я ж, як людина, що не вишиває, вирішила долучитись до проекту в межах своїх скромних можливостей.