пʼятницю, 19 серпня 2016 р.

Жакет Оlivia від Kim Hargreaves


Зв'язати жакет, вдягнути, покрутитись перед дзеркалом, переміряти з усім, чим планувала носити, вирішити, що щось тут не так і віддати мамі.
Через два роки знову поміряти, подумати "тю, і шо ж було не так?", забрати собі назад.
А ви так вмієте?  )))))

На даний момент це остання річ, зв'язана мною повністю по опису (ну, ок, трохи горловину переробила, ну зовсім трохи). Дуже хочу ще так само: в'язати, просто в'язати і майже не думати (для себе, звісно, не для когось). Але поки що так не виходить. Ось і вівчарівська кофтинка планувалась з якогось готового дизайну, але довелось ламати свою власну голівоньку. ;-)





понеділок, 15 серпня 2016 р.

Ікона. Сімейна реліквія.

Коли 6 років тому я писала в старому ЖЖ про велику сімейну цінність (можна зайти глянути на фото ікони ближче) і висловлювала бажання, щоб ця цінність перебралась до мене в Київ, я навіть не здогадувалась, що це може відбутись досить швидко. Але це сталось. Завдяки не дуже приємній події, але вже як є. Успадкували ми ікону і забрали до себе.

Отже, тепер ікона живе в моїй київській квартирі в парі з рушником від баби Федори.
Не на покуті, а де місце знайшлось, але й так непогано. Принаймні, на стіні висить, а не десь захована від очей подалі.



пʼятницю, 12 серпня 2016 р.

Recycling старих джинсів

Модний нині рециклінг (чи ресайклінг, а ще точніше recycling) не оминув і мене. Хоча, чому нині? Коли мені було років 12-13 і я вже геть виросла зі своїх перших у житті джинсів Levi's, вони теж були перероблені на спідницю. Але тоді це ще не називалось словом ресайклінг. Переробила собі та й переробила. ;-) Проте, й без цього слова, в тій спідниці я почувалась першою дівкою на селі. )))))
Отже, маємо старі джинси (не мої, більшого розміру), трохи бамбукових ниток, пару спиць, швейну машинку (хоча, можна й без неї при бажанні обійтись), якусь примарну ідею в голові, схему для ажурної кайми і трохи клепки в голові, щоб ту схему довести до пуття та все це зібрати до купи.