Жакет "Назву не придумала" з української пряжі

Така от назва. Тєряю билую льогкость. :-) Рідко в блозі з'являюсь, навички втрачаються, писати-вигадувати щось все важче й важче стає.

Ну як жакет? Скоріше, кофта. Для жакета пряжа м'яка занадто. В'язала кофту в рамках продовження тестування української пряжі Вівчарі.
Знову напівовняна нитка (50% вовна, 50% акрил, 100 грам = 300 метрів) , як і бордова, але цього разу нитка твідова. Вона значно м'якша за одноколірну навіть до прання. А після й поготів. Геть не колюча (принаймні, для мене). Твідові включення після прання (точніше, двох праннів, бо я перу деталі до зшивання, а потім ще й готовий виріб) нікуди не зникли, не повідпадали. Як носитиметься, покаже час. Не на вихід річ вийшла, але такої мети в мене й не було. Така собі затишна прогулянкова кофта за хлібом сходити чи ліс повітрям свіжим подихати. ;-).

Модель вигадувала повністю сама. Хоча від початку хотілось знайти якийсь готовий опис і просто в'язати нічого не змінюючи, не напружуючи мозок, тільки руки. Але в результаті так нічого й не підібрала. Тому ескіз, зразки, розрахунки...

Кольори на фото трохи "гуляють". Робились вони за три заходи, в три різних дні з різним освітленням, на вулиці та в приміщенні. Фотографу оголошую догану, але з роботи не звільняю, бо замінити ніким. :-) Всі деталі головні, наче, видно та й добре!

Насправді, для моїх смаків нитка тонкувата для светрів чи жакетів. Аби хоча б в 1,5 рази товща була. Резинку в'язала спицями №2,5, основне полотно №3. Я ж люблю товщину під спиці 3,5-4. А в дві нитки пробувала, то хіба що для теплих шапок та для кардиганів-пальто підійде. Шкода, що твідових кольорів дуже-дуже мало. Я би собі якесь затишне пальтечко з твіда в дві нитки забабахала!

Ну і нитка ця нерівномірна за товщиною. До прання вигляд в 1 нитку взагалі не тішить. Прання рятує цю ситуацію, але не повністю. Тому я й не в'язала суцільною лицьовою гладдю, а робила включення виворітних петель. Вони трохи врятували ситуацію.