середу, 22 лютого 2017 р.

Ковдра Райдужна

Трохи оживлю свій закинутий блог яскравими кольорами та добрячою порцією оптимізму.
Покажу результат і навіть процеси однієї дуже позитивної роботи.

Це дитяча ковдра з купи різнокольорових залишків пряжі (а інколи й не залишків, а просто накопичень з категорії "щоб було"), що я назбирала за роки роботи. В основному, це пряжа, котра куплялась на комплекти Різнобарв'я та на спідниці Гей, Ромале!








Добре, що є інстаграм, котрий може нагадати дату початку роботи та деякі ключові етапи.
Це 1-ше вересня минулого року. Ось таким той початок був.

Потім ковдра дуже швидко підросла в процесі коротенького відпочинку в селі.
 
 

А потім надовго "затала", як казала моя бабуся. Зрідка я її діставала з антресолей, пров'язувала декілька рядів і знову ховала.
Інколи ковдра слугувала дуже гарним фоном для різноманітних інстафото.
 
 

І нарешті вже в січні цього року я дістала ковдру, нікуди її більше не ховала, тримала пакунок з роботою біля свого улюбленого в'язального крісла і вперто дов'язувала.
 

До речі, про в'язальне місце. Майже точну копію мого робочого крісла можна побачити на моїй же улюбленій чашці від Sunny Onion. От майже один в один, тільки моє крісло темніше, бо вкрите темно-синім хутром (котре колись було моєю шубою).

Ось таким вийшов результат січневої впертості. 
 

Загалом, робота розтягнулась на 5 місяців з хвостиком. Звісно, це не чистий час роботи. А от за відчуттями, ховання сили силенної кінчиків та обв'язування периметру ковдри i-cord-ом зайняла більше часу, ніж саме в'язання.
 


2 коментарі: