Три наволочки гачком Villagestyle

І одразу новий допис після довгого мовчання та попередньої писанини. І знову про акцію #скажизапасампряжіні.
Бо про НЕакцію я все ж намагаюсь хоч трішки писати в акаунті своєї Майстерні.

Отже знову мАла на вході залишки та накопичення ниток і чудовий результат на виході - три подушки в сільському стилі або гламурно Villagestyle. 😀
Цього разу в діло пішла навіть пряжа, котра купувалась 10-20 років тому. А також я використала різнорозмірні та різномастні ґудзики.

Літні смугасті бавовняні хустки

Шо не кажіть, а витримати паузу я вмію.😄  Майже 7 місяців блоґо-мовчання - то велике досягнення! А ще я майстер нестандартних рішень. Показати літні хустки в грудні! Чому б і ні?

Отже, моя акція #скажизапасампряжіні тривала і влітку. І поки що кінця-краю їй не видно.

Від багаторічного в'язання різноманітних літніх беретів накопичилась кольорова бавовна, котру і викинути шкода, і хто зна, що з неї в'язати, щоб не просто красиво, а ще й практично.

Літо підкинуло ідею хусток. Котрі можна носити і на голові, і на шиї, і хто де собі придумає. Раніше такі чи схожі хустки я в'язала лише однокольорові, але #скажизапасампряжіні змінило цю традицію.

Набір "На свіжому повітрі"

Показую вам продовження моєї особистої акції "Скажи запасам пряжі НІ", спрямованої на розчищення життєвого простору в шафах.
Інші роботи ви можете подивитись в цьому ж блозі. Чотири попередніх дописа.
1) Ковдра райдужна
2) Кошик "Домашній затишок".
3) Строката наволочка.
4) Абажур.

Новий абажур на старий торшер

Дуже коротко напишу про наступний етап акції "Скажи запасам пряжі НІ".
Старий-старий, я б навіть сказала, раритетний торшер (відколи пам'ятаю себе, завжди й цей торшер у нас був) потребував нового абажура. Ні, старий не зносився, але морально застарів та набрид (свій, рідний, зелененький теж в гарному стані, але він набрид ще раніше і вже давно був вдягнений в іншу одежину, теж виготовлену моїми руками, але не в'язану).
Отже, в компанію до подушки в цій же технології зв'язала й абажур. В якій такій технології? Та все просто: розкладаємо навколо себе залишки пряжі і стовпчиками без накида їх всі вив'язуємо. В процесі намагаємось створити сяку-таку гармонію.
⇓⇓⇓

Строката наволочка гачком

Акція "Скажи запасам пряжі ні" продовжується. Як на мене, дуже успішно.

Залишки від 6 чи 7 різних кольорів секційної, багато років улюбленої і регулярно використовуваної, пряжі, прості стовпчики без накида, прямокутна форма, а в результаті маю фантастичну наволочку на стару страшну подушку.

Пірнайте під кат, там багато гарного. 😁

Вовняний кошик "Домашній затишок"

Ухвалене для самої себе рішення, вив'язати максимальну кількість накопиченої вдома пряжі (початок вив'язування можна побачити ТУТ), спонукає на виготовлення невеликих домашніх дрібничок. Затишних домашніх дрібничок. Інколи навіть дуже затишних і дуже теплих. Наприклад таких, як цей кошик з чистої вовни українського виробництва.

Ковдра Райдужна

Трохи оживлю свій закинутий блог яскравими кольорами та добрячою порцією оптимізму.
Покажу результат і навіть процеси однієї дуже позитивної роботи.

Це дитяча ковдра з купи різнокольорових залишків пряжі (а інколи й не залишків, а просто накопичень з категорії "щоб було"), що я назбирала за роки роботи. В основному, це пряжа, котра куплялась на комплекти Різнобарв'я та на спідниці Гей, Ромале!

Плету гачком з напіввовняної пряжі Вівчарі

Коли я минулого року тестувала українську пряжу Вівчарі, зокрема напіввовняну пряжу... Ой, вже не минулого, а позаминулого року! Час не рікою пливе, а просто таки шаленим водоспадом летить. Менше з тим, коли тестувала, то вже тоді одним з мінусів особисто для мене була товщина пряжі. Ну не люблю я спиці №№2,5-3! А в дві нитки виходило дуже затовсто. От я й думала, що варто спробувати гачком щось сплести.
Цієї осені гарний привід для поєднання гачка з Вівчарами знайшовся. ⬇⬇⬇

Колекція Ромби. Частина третя, гачкована.

Чернетка цього допису давно вже в мене була готова.

Чекала вона лише закінчення однієї довготривалої роботи.

Але вчора було вирішено ту роботу  не продовжувати (ну бо скільки можна?! 😉), тому нарешті можу видихнути спокійно і сказати: "Колекція Ромби, осінь-зима 2016/2017 завершена!"

Перша частина ТУТ.

Друга частина ТУТ.

А тепер про третю частину.

⬇⬇⬇

Колекція Ромби. Частина друга.

Місяць ще не пройшов від звіту про першу частину колекції, а я маю для показу закінчену другу частину, і це вже можна вважати великим досягненням.

Не знаю, чи вдасться завершити третю частину (ну хоча б не до кінця року, так до кінця зими), бо період зараз такий, що мушу спочатку робити те, що треба, а вже потім (якщо залишився час), те що хочеться. А колекція Ромби вона саме з категорії "хочеться".

Колекція Ромби. Частина перша.

Проміжні підсумки.

Ніхто не ідеальний, крім мене, звісно. ))) Але навіть я не завжди можу виконати заплановане. Дуже хотілось, щоб всі роботи були вже готові, сфотографовані й опубліковані. Але... Та як на мене, краще зробити хоч щось, ніж не зробити нічого бо тобі здається, що це не буде ідеальним.

Отже, перша частина колекції Ромби від Життя Схоже На Плетиво готова й продемонстрована.
На головному фото ви бачите сторінки з книжок, котрі надихнули мене на ромбики (не сторінки надихнули, книжки). І не втомлююсь повторювати: я не вишиваю, я в'яжу. Тому й пробую  втілити в плетене життя деякі українські вишивальні ідеї, елементи, символіку.

Колекція Ромби. Передмова.

Як відомо, одним з найпоширеніших, а може й не одним з, а саме найпоширенішим елементом української вишивки, є ромб. Але ж хіба лише вишивкою єдиною? Нехай різноманітні ромби будуть і на в'язаних виробах, вирішила я. Вирішила і зробила. Хочеться зробити ще більше, тому я поки не зупиняюсь, а продовжую продукувати ромби. Ідей море, руки лише дві і час не гумовий... Але почну показувати хоча б те, що є наразі.

ТУТ я вже трішки відкривала таємниці. Сьогодні показую-розказую трішки більше. А за пару днів почну відкривати всі карти. ;-) Чекайте.

Робитиму це в Майстерні здебільшого, а не тут в блозі.

Жакет Оlivia від Kim Hargreaves

Зв'язати жакет, вдягнути, покрутитись перед дзеркалом, переміряти з усім, чим планувала носити, вирішити, що щось тут не так і віддати мамі.
Через два роки знову поміряти, подумати "тю, і шо ж було не так?", забрати собі назад.
А ви так вмієте?  )))))

На даний момент це остання річ, зв'язана мною повністю по опису (ну, ок, трохи горловину переробила, ну зовсім трохи). Дуже хочу ще так само: в'язати, просто в'язати і майже не думати (для себе, звісно, не для когось). Але поки що так не виходить. Ось і вівчарівська кофтинка планувалась з якогось готового дизайну, але довелось ламати свою власну голівоньку. ;-)

Ікона. Сімейна реліквія.

Коли 6 років тому я писала в старому ЖЖ про велику сімейну цінність (можна зайти глянути на фото ікони ближче) і висловлювала бажання, щоб ця цінність перебралась до мене в Київ, я навіть не здогадувалась, що це може відбутись досить швидко. Але це сталось. Завдяки не дуже приємній події, але вже як є. Успадкували ми ікону і забрали до себе.

Отже, тепер ікона живе в моїй київській квартирі в парі з рушником від баби Федори.
Не на покуті, а де місце знайшлось, але й так непогано. Принаймні, на стіні висить, а не десь захована від очей подалі.

Recycling старих джинсів

Модний нині рециклінг (чи ресайклінг, а ще точніше recycling) не оминув і мене. Хоча, чому нині? Коли мені було років 12-13 і я вже геть виросла зі своїх перших у житті джинсів Levi's, вони теж були перероблені на спідницю. Але тоді це ще не називалось словом ресайклінг. Переробила собі та й переробила. ;-) Проте, й без цього слова, в тій спідниці я почувалась першою дівкою на селі. )))))
Отже, маємо старі джинси (не мої, більшого розміру), трохи бамбукових ниток, пару спиць, швейну машинку (хоча, можна й без неї при бажанні обійтись), якусь примарну ідею в голові, схему для ажурної кайми і трохи клепки в голові, щоб ту схему довести до пуття та все це зібрати до купи.

Що буде...

"Що було, що буде, чим серце заспокоїться". Чули таке колись? Так от, саме про це свіжий пост в трохи підзакинутому блозі. :-)

Когнітивна схема під назвою "незакінчену роботу дурням не показують", вбита в мою голову ще в дитинстві татом, і зараз не дає мені вільно розповідати, чим займаюсь, що планую, показувати фотографії поточних процесів без внутрішнього напруження. Завжди здається, як комусь розкажеш-покажеш, то потім все піде не так, як планувалось. Але я борюсь з цією схемою. Коли успішно, коли не дуже, але борюсь. Отже, в рамках боротьби...

Літній светр з товстої бавовни

Яке літо, такий і одяг літній. Хоча в'язала навесні, коли було тепліше, ніж зараз. Але я вже тоді знала, знала! :-)
Інколи здається, що вигадати якусь просту річ складніше за насичену різними узорами та хитрим кроєм.
Але цього разу було все просто миттєво. Светр народився в голові майже за одну секунду. Найбільше мені самій в ньому подобається горловина.

Літній топ гачком "Люкс"

Люкс бо з люрексом та блищить. Сама собі таку пряжу ніколи б не купила, оскільки блискітки, люрекс, пайетки - це все не про мене. Але пряжа потрапила до мене об'їзним шляхом, тож мусила щось для неї вигадувати.
В'язала, малювала схему, перев'язувала-перемальовувала минулого року, носила-випробувала, знову перев'язувала вже цього року, вдосконалюючи та покращуючи. І нарешті досягла бажаного результату. Так шо тепер люрекс це все ж інколи й про мене. Та й не так вже сильно він і блищить! ;-)

Кардиган Персик собі / Cardigan Рeach for myself

Оскільки минулорічний кардиган улєтєл (с) і навіть не пообіцяв повернутись. А він мені так подобався. І так пасував до мого гардеробу. А колір який! І як з моїми яскравими кедами дружить! Тож не втрималась, і за рік сплела собі інший кардиган. Але дещо відкоригувала оригінал. Додала комір, пасок (скоріше, для краси, ніж функціональності), збільшила кількість ґудзиків і зробила петлі навісні, а не прорізні.
So, I am happy now! І, як бачите, цього не приховаєш. :-)

Комплект - светр, снуд, шапка - Ultra Soft

І несподівано лише через тиждень після попереднього поста, а не так, як я вже давно звикла, через декілька місяців, новий пост в блозі!
Новий пост, новий светр, а до светра шапка та снуд. Новий для блога. Бо в'язала ще взимку і інстаграмщики (як ви там, до речі, поживаєте? бо щось мій планшет ніяк нового акумулятора не дочекається з далекого закордоння) його одним оком бачили.
Як і з попереднім жакетом, тут все моє: від ескізу до втілення.