Про Кутузова

А покажу я вам нашого домового кота. Знайомтесь. Це котяра Кутузов. Але відзивається він ще й на слово риба. Зачувши, прокидається, дивиться в бік тарілки, а потім йде перевіряти: наснилось чи таки справді риба.

Якщо ви в фейсбуці читаєте Віталія Чепиногу, то може, пам'ятаєте, він якось про такого домового кота писав. От і наш на будинковому утриманні знаходиться. В нас декілька котів харчується. Хтось з'являється, хтось зникає, але всі приходять поїсти і йдуть. А Кутузов прижився. Спить на ґанку, спить на килимку вхідному, спить на лавці й під будинком, і на лавці в під'їзді біля кімнатки консьєржок. Думаю, взимку спатиме прямо в кімнатці. Там м'якенький диван, телевізор, тепло і затишно.
Спочатку він людей трішки побоювався. Чи скоріше остерігався. А тепер страх і совість загубив. Розляжеться на дорозі й не ворухнеться, хоч наступай на нього. Має нахабство голосно винявчувати їжу. А ще дуже ласку любить. Як справжній домашній кіт. Є в нього одна улюблена бабця, котра вичухує-вигладжує його зранку. Одного разу сварилась: "Кутузов, ну як тобі не соромно? Ти сьогодні цілий день тільки їси та спиш, спиш та їси. Ну хоч би в туалет сходив!" І шо думаєте? Кутузов відкрив свої півтора ока, глянув на консьєржку, встав, потягнувся і зник на пару хвилин в кущах. А потім продовжив свої важливі справи: спання та їждення.
Вчора навколо нашого будинку кружляла якась незнайома тітонька. "Кутузооов, Кутуууузов", - кликала й заглядала під всі кущі. Не знайшла. Пішла до консьєржки. А та їй: "Та нам вже всі й так кажуть, що наш кіт на свиню схожий. Не треба його підгодовувати!" А він і справді дуже великий. Ширококостий. Лаписька, як мої долоні. Морда здоровецька. Коротше, видно, шо не бідує.

А у вас є прибудинкові коти? :-)