вівторок, 8 липня 2014 р.

Продовження знайомства

Давайте познайомимось ближче. Пост-вітання був коротким та лаконічним. Тому сьогодні пропоную вашій увазі моє інтерв'ю, котре було розміщене на сайті Кудєса.


Надія, доброго дня. Ми всі в дитинстві носили такі теплі в'язані светри, шапочки, шкарпетки, але мало хто з нас цікавився, з чим може бути пов'язаний процес в'язання і як виходять такі м'які рідні речі.
Так що ж таке в'язання, це спосіб життя, приємне проведення часу або, перш за все, творчий процес?
Вітаю. Дякую за увагу до моєї скромної персони. Для мене в'язання - це просто життя. Приємне життя. Це те ж саме, що дихати, спати, їсти. В якійсь мірі, це навіть наркотик. Якщо певний проміжок часу в мене немає можливості в’язати, починається «ломка». Я злюсь, нервуюсь і заспокоїти мене може лише перебирання петельок.
Звісно, це процес не без елементів творчості. Але й прості речі, котрі можна механічно виконувати, нічого при цьому не вигадуючи, приносять мені задоволення. В такому випадку в’язання – це медитація.
Тобто, "Життя схоже на плетиво, петелька за петелькою" - це не лише назва моєї маленької майстерні, але й моє життєве кредо.


 
Ви займаєтеся тільки в'язанням або є ще якісь творчі захоплення?
В’язання – це головне. Трішки вмію шити. Можу пошити собі спідницю, брюки, сукню, сумку тощо. Є в мене улюблена швейна машина, котра навіть має ім'я Бернінка. Колись, ще працюючи технологом в друкарні, дуже за нею сумувала на роботі. Тому роздрукувала її фотогрфію та повісила над своїм робочим столом.
Свого часу цікавилась декупажем, вишивкою стрічками, лялькми-мотанками. Інколи збираю собі простенькі прикраси. Але все це не серйозно, так пустощі.


Як давно ви в'яжете і чому обрали саме цей напрямок?
Я його не обирала, він мене обрав. В’яжу я, як би це банально не звучало, практично від того часу, коли себе пам’ятаю, років з 7. Це перший вид рукоділля, котрий я опанувала, так з того часу й не покинула його, не зрадила. З дитинства мала наочний приклад мами: вона завжди шила, вишивала, в’язала. Бабуся моя також вишивала, шила сорочки. Прадід був кравцем. Рідний брат прадіда взуттярем. А мені найбілше до душі й до серця припало плетиво.
Найперші ази мені показала мама. Як набрати петлі, як пров'язати лицьові та виворітні петлі спицями чи стовпчики гачком. А далі я навчалась сама за книжками, котрі були дома. Просто мене це цікавило, подобалось. Брала книжку, нитки, спиці чи гачок (все це вдома завжди було) і в'язала підряд всі узори, котрі в книжках знаходила. Спочатку це були просто зразки узорів, потім почала обв'язувала своїх ляльок. В 12 років сплела свій перший «дорослий» светр. Не без маминої допомоги, звісно, бо терпіння на останній рукав в мене не вистачило. Через 2 роки терпіння в мене побільшало і я замахнулась на жакардову кофтинку з п'яти кольорів. А далі вже пішло-поїхало.
Тепер я в'яжу, в'яжу і ще раз в'яжу. В’яжу для всіх гарних людей, котрі розуміють красу, шарм, цінність та тепло речей, створених руками. В'яжу гачком та спицями, як на замовлення так і просто, за наявності вільного часу та натхнення, виготовляю готові речі для продажу.


У середині 20 століття, в'язання було невід'ємною частиною життя багатьох українських жінок. Тоді ці знання передавалися від матері до дочок. У 90-х роках, ця сімейна традиція втратила свої позиції, але з'явилося безліч спеціалізованих книг і журналів. Як почати вивчати в'язання в наш час, що ви можете порадити як майстер з ім'ям?
Зараз, мені здається, значно легше опанувати в’язання. І книжок різноманітних більше, і перекладених іноземних видань дуже багато. І насамперед, інтернет – невичерпне джерело знань. Там така кількість інформації, фото- та відео-уроків. Було би бажання!

Чи можна розділити в'язання на самостійні техніки і чим вони відрізняються?
Знаєте, це як в музиці. Є 7 нот, а там вже кожен творить свою мелодію: рок, поп, класику чи щось інше. Так і в плетиві. В спицях є лицьові петлі, є виворітні, є накид. В гачку ванні є повітряна петля та стовчики з різною кількістю накидів. А вже їхнє різноманітне поєднання і створює нову «мелодію». Але всі вони все одно базуються на знанні кількох простих елементів.

А що більше подобається вам?
Я надаю перевагу простим формам, чітким лініям, практичним, але яскравим речам, котрі можна і треба носити щодня, а не просто тішитись ними як витвором мистецтва. Тому, наприклад, такі техніки, як фріформ чи ірландське мереживо, - це не моє. Я можу оцінити складність роботи, але втілювати в життя ці техніки не хочу.
Найбільше подобається плести спідниці, жіночі та чоловічі аксесуари (крім шкарпеток та рукавичок з пальчиками, так вже історично склалось, бо ці речі в нашій сім’ї завжди плела мама ), також люблю виготовляти текстиль і різні милі дрібнички для дому.


Зараз, коли ми поступово почали повертати затишок індивідуальності в наші будинки, наше життя і образ думок, ми також поступово відкриваємо прості секрети наших матерів. Як і де можна використовувати в'язані речі, наприклад, чим можна урізноманітнити свій гардероб або чим прикрасити вітальню?
Тепла та затишку дому можна додати плетеними подушками, пледами, різноманітними картинками, коробочками, підставками під гаряче. А в гардеробі практично будь-яку річ можна сплести: від пальта до спідньої білизни. Аби лиш це вам подобалось та було зручно.


Так, напевно, тут більше справа за фантазією кожної окремої людини, а енергії майстрів вистачить на втілення будь якої, навіть самої неймовірної ідеї:)
Звичайно. ))) Головне – вигадати, що зв’язати.

А коли ви самі почали продавати? Що змінилося з того часу?
Продавати почала років 5 тому. З’явилось більше вільного часу, з'явилась можливість в’язати більше речей, ніж я сам могла фізично зносити. Та й було цікаво плести щось таке, що я би сама точно ніколи не вдягла. Просто заради опановування нової техніки чи вдосконалення вже раніше набутих навичок. Утворився так званий надлишок, котрий можна було або складати дома (але для цього, напевно, довелось би значно покращувати свої житлові умови ;-)), або обмінювати надлишок на гроші. )))
Першими замовниками, звісно, були друзі та знайомі, близьке оточення. А чотири роки тому я вийшла зі свого маленького затишного світу до люди й завела свій блог в інтернеті, де почала викладати роботи. З того часу постійно вчусь. Переборюю свої комплекси. Нарощую панцир. Але при цьому залишаюсь собою.

Виставки, знайомі та друзі, інтернет? Хто, де і що більше купують?
Виставки я не люблю. Робота через інтернет значно більше мені подобається. Зараз переважна більшість замовників саме звідти. В основному це жінки віком від 20-ти років і до нескінченності. Так-так. Мої мітенки купляють навіть 60-70-літні жіночки. Але все ж частіше це жінки років до 40. Замовляють спідниці, сукні, пальта, кофтинки, різноманітні аксесуари. Інколи жінки замовляють щось для своїх коханих чоловіків.


Як правильно замовнику визначитися з кольором, розміром або фасоном виробу, можете дати кілька простих універсальних порад?
Для визначення розмірів в мене підготовлені схематичні малюнки для кожного можливого виробу. Ці малюнки я відправляю замовникам зі своїми поясненнями як і що міряти.
Щодо кольору та фасону, то я все ж розраховую на розумних дорослих людей, котрі вже знають, що їм пасує. Послуги стиліста – це окрема робота. Моє ж завдання уважно вислухати людину, зрозуміти, що вона хоче і максимально точно це відтворити. Звісно, я маю певний досвід і очі також маю, і інколи бачу, що не варто людині щось носити. В такому випадку можу м’яко про це сказати. Але наполягати на своїй думці ніколи не буду.

А які речі і кольори буде модно носити в цьому сезоні? Що носити?
Сподіваюсь, всі носитимуть те, що їм подобається. Я проти гонитви за модними трендами. Я за індивідуальність. Але якщо комусь подобаються контрастні смужки, клітинки, етнічні мотиви, волани та оборки тощо, тобто те, що пропонують гуру моди на сезон весна-літо 2013, то хай носять. Тим більше, всі ці тенденції можна легко реалізувати і в плетиві.
Оскільки наближається літо, то від себе можу додати: не зважаючи на модні течії, носити краще легкий натуральний одяг світлих кольорів, а голову бажано ховати від сонця. Бо мода модою, а здоров’я все одно важливіше.


Цікаво, беремо на замітку:)
А зараз, поки ще скромні, кілька запитань від наших читачів:)

Тетяна Серебреннікова
Надю, а скільки спиць и гачків у Вас одночасно в роботі? Як "сеанс одночасної гри в шахи"))
Кількість спиць і гачків не порахую. ))) Але рідко таке буває, що в’яжу лише одну роботу. Зазвичай, 2-3-4 роботи виконую одночасно, паралельно. По-переше, це не дає втомлюватись від одноманітності. Також буває, що якась робота, що називається, не йде. Тоді перемикаюсь на іншу. Люблю одночасно плести гачкові та спицеві роботи, й різної складності. Для одних робіт потрібна зосередженість та відсутність людей навколо. Інші можу плести на автоматі практично із заплющеними очима.
От на момент цього запитання в процесі болеро, мітенки, беретка та спідниця.

Светлана Совенко
Надежда, что Вас вдохновляет на создание Ваших изделий?
Це найскладніше запитання, котре мені можна поставити. Я не знаю на нього відповіді. Я взагалі людина з технічним складом розуму. Маю середню економічну (бухгалтерський облік та аудит) та вищу технічну освіту (закінчила Поліграфічний факультет Національного Технічного Університету України «КПІ»). Працювала технологом в кількох друкарнях, де потрібні були не творчість, а точність знань, розрахунків та формулювань. Тому натхнення для мене – це щось з іншого світу. Якщо воно до мене приходить, це дуже добре. Отже, я не безнадійна. ;-) А звідки і як, чесно, не знаю. Мені легше розказати, як я зробила розрахунки для тієї чи іншої речі, ніж зрозуміти звідкіля та річ в мою голову влізла. )
Влияет ли настроение и окружающие люди на Ваше творчество?
Настрій оточуючих впливає на все! Я дуже чутлива до цього. Тому в роботі люблю усамітнення. Хоча з роками навчилась плести і в потязі, і в громадському транспорті (якщо це якась невеличка річ гачком), і в черзі в поліклініці, наприклад. А щось вигадувати, пробувати, розпускати, в’язати знову – виключно дома і бажано без свідків.

2 коментарі: