Покажу результат і навіть процеси однієї дуже позитивної роботи.
Це дитяча ковдра з купи різнокольорових залишків пряжі (а інколи й не залишків, а просто накопичень з категорії "щоб було"), що я назбирала за роки роботи. В основному, це пряжа, котра куплялась на комплекти Різнобарв'я та на спідниці Гей, Ромале!
Добре, що є інстаграм, котрий може нагадати дату початку роботи та деякі ключові етапи.
Це 1-ше вересня минулого року. Ось таким той початок був.
Потім ковдра дуже швидко підросла в процесі коротенького відпочинку в селі.
А потім надовго "затала", як казала моя бабуся. Зрідка я її діставала з антресолей, пров'язувала декілька рядів і знову ховала.
Інколи ковдра слугувала дуже гарним фоном для різноманітних інстафото.
І нарешті вже в січні цього року я дістала ковдру, нікуди її більше не ховала, тримала пакунок з роботою біля свого улюбленого в'язального крісла і вперто дов'язувала.
До речі, про в'язальне місце. Майже точну копію мого робочого крісла можна побачити на моїй же улюбленій чашці від Sunny Onion. От майже один в один, тільки моє крісло темніше, бо вкрите темно-синім хутром
Ось таким вийшов результат січневої впертості.
Загалом, робота розтягнулась на 5 місяців з хвостиком. Звісно, це не чистий час роботи. А от за відчуттями, ховання сили силенної кінчиків та обв'язування периметру ковдри i-cord-ом зайняла більше часу, ніж саме в'язання.
Яскрава та сонячна )
ВідповістиВидалитиЯк всі Ромали, зібрані до купи одночасно. ;-)
Видалити